Поняття доброчесності та його складові мають бути чітко визначені в законодавстві. На цьому наголосив член Вищої ради правосуддя Олег Прудивус в інтерв’ю виданню «Закон і бізнес», коментуючи ініціативи щодо утворення при ВРП етичної комісії, яка має провести «разову оцінку доброчесності та етики членів Ради».

«У мене є серйозні запитання щодо критеріїв доброчесності. Нормативно в Україні на рівні законів цей термін не закріплений. Так, є якісь формулювання в підзаконних актах, але ж чітко визначеного поняття в розумінні тієї ж Венеційської комісії та наших європейських партнерів немає. Тож складно говорити, як має проходити оцінка доброчесності, бо сьогодні кожен по-різному уявляє «доброчесність», а все через те, що немає спільного знаменника», – сказав Олег Прудивус.

Говорячи про склад гіпотетичної комісії з доброчесності, член ВРП наголосив, що будь-який орган, який є дотичним до державного управління, має суворо відповідати закону. Тобто його структура та порядок формування мають бути чітко прописані. Окрім того, потрібно розуміти, як повноваження нового органу будуть кореспондуватись із системою державного управління та із системою судоустрою.

«Сьогодні заяви про необхідність створення комісії з питань доброчесності та етики за участі, в тому числі, міжнародних експертів – це просто гасла. В одному зі своїх рішень Конституційний Суд України зазначив, що ця комісія не може бути створена при конституційному органі ВРП. Комісія має бути створена в інший спосіб, але в який і коли – не зрозуміло. Якщо такий орган впливає на формування складу конституційного державного органу влади, то це має бути закріплено в чинному законодавстві та відповідати Конституції. Тільки тоді ми можемо вести предметну дискусію, а не сперечатися щодо гасел, озвучених після підписання меморандуму з Міжнародним валютним фондом», – зазначив член ВРП.

Олег Прудивус також прокоментував пропозицію надати згаданій комісії повноваження щодо попереднього відбору кандидатів для делегування до ВРП: «Мені не зрозуміла роль міжнародних експертів у формуванні конституційного органу. Складно уявити, як самодостатнім суб’єктам висування та обрання членів ВРП, а саме Президенту, Верховній Раді, з’їздам суддів, адвокатів, науковців, конференції прокурорів, скажуть, що цих можна обирати, а цих – ні. Якщо йдеться про діяльність органу врядування, статус якого закріплений в Основному Законі, то всі питання, пов’язані з його діяльністю, в тому числі висування кандидатів до цього органу, мають відповідати найвищому закону. Кожен із суб’єктів, які беруть участь у формування ВРП, – це самодостатній та потужний орган. Суддям, адвокатам, науковцям та прокурорам не потрібні додаткові інструменти для визначення кандидатів до ВРП».

Член ВРП засвідчив свою глибоку повагу до співпраці з міжнародними партнерами. Водночас він наголосив, що вирішення питань, пов’язаних із формуванням конституційного органу, – це прерогатива виключно громадян України. «Я з великим позитивом ставлюся до співпраці, консультацій, обміну досвідом. Я щирий щодо партнерів, які прагнуть розвитку України. Але ж допомога і участь в державному управлінні – це різні речі», – зауважив член ВРП.

За інформаціює Вищої Ради Правосуддя